ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Полночная Радуга

Понравился роман, люблю приключения. Сюжет интересный, герои адекватные. Единственный вопрос возник: что у неё... >>>>>

Женщина на одну ночь

Все невероятно красивые, мужчина нежный и невероятно богатый... Сопливая история очередной Золушки. Герои понравились,... >>>>>

Звезды в твоих глазах

Так себе. Героиня вначале держалась хорошо, боролась, противостояла, а потом пошло-поехало.... Под конец ещё чего-то... >>>>>

Замки

Капец"Обожаю" авториц со склерозом, которые вообще не следят за тем, что они пишут: буквально... >>>>>




  67  

Він підкликав пальцем офіціанта і замовив ще дві порції віскі з водою.

— Одне запитання, — вів далі Ґотанда. — А ти з нею спав?

— Спав, — відповів я.

— Ну, а якби я сказав, що також з нею спав, тобі… Тобі не було б боляче?

— Ні, — відповів я.

— От і добре! — з полегкістю сказав він. — Я не вмію брехати. А тому відверто зізнаюся: я спав з нею кілька разів. Дівчина що треба. Трохи дивна, але западати людям у душу вміє. З неї була б гарна актриса. Багато чого могла б досягти… Жаль, що не так вийшло.

— То що, нема ні її адреси, ні телефонного номера? Ні справжнього прізвища?

— Нема нічого, що допомогло б її розшукати. Ніхто нічого не знає. Крім того, що її звали Кікі.

— А в бухгалтерії кіностудії не залишилося документа про виплату гонорару? — спитав я. — Бо при його одержанні потрібно вказувати своє справжнє прізвище й адресу. Для стягнення податку за місце отримання доходу.

— Звичайно, і це я перевірив. Та все дарма. Гонорару вона не одержувала. І розписки не залишала. Жодного сліду нема.

— Чому вона не одержувала грошей?

— А хіба я знаю чому? — відповів Ґотанда, потягуючи третю порцію віскі з водою. — Напевне, не хотіла, щоб хтось знав її справжнє прізвище й адресу. Хто-зна чому. Можна не сумніватися, вона — загадкова жінка… В усякому разі, ми з тобою зійшлися у трьох пунктах. Перший — разом лабораторну роботу з природознавства у школі виконували, другий — обидва з дружинами розійшлися і третій — обидва спали з Кікі.

Нам подали салат і біфштекси. Чудові біфштекси. Як намальовані — злегка обсмажені, з кров’ю. Ґотанда їв з апетитом. Тримався за столом настільки просто, що на курсах світських манер не отримав би високої оцінки, але їсти з ним разом було приємно і навіть смачніше, ніж наодинці. Побачивши його за столом, дівчата, напевне, не змогли б приховати свого захвату. Навіть при найпалкішому бажанні таких манер годі навчитися. З ними треба вродитися.

— До речі, де ти познайомився з Кікі? — розрізуючи м’ясо, спитав я.

— Де?.. — він на мить задумався. — По телефону викликав дівчину — вона й прийшла. Мабуть, ти знаєш, що означає викликати дівчину по телефону…

Я кивнув.

— Після розлучення я загалом тільки з такими і спав. Щоб не мати зайвого клопоту. З недосвідченими дівчатами нецікаво, з актрисами студії — небезпечно, можна потрапити у скандальну хроніку… А ці приходять відразу, за першим дзвінком. Беруть дорого. Зате тримають язик за зубами. Абсолютно! Мені їхній телефонний номер порекомендував один з кіностудії. Там у них симпатичні дівчата. Сама радість. Професіоналки. Але не затаскані. Взаємна насолода…

Він одрізав кусник м’яса і зі смаком повільно з’їв, запивши ковтком віскі.

— Тутешні біфштекси непогані, правда? — сказав він.

— Непогані, — погодився я. — Присікатись нема до чого. Гарний заклад.

Він кивнув.

— Однак набридає, якщо ходити сюди шість разів на місяць.

— А навіщо ходити сюди так часто?

— Бо мене тут добре знають. Ніхто не метушиться, коли я заходжу. Офіціанти не перешіптуються про мене. Відвідувачі звикли до знаменитості, а тому ніхто не витріщає на мене свої баньки. Коли я ріжу біфштекс, ніхто не випрошує в мене автографа. Якби не цей ресторан, то я не міг би спокійно поїсти. Серйозно кажу.

— Мука в тебе, а не життя! — поспівчував я йому. — До того ж, і голову доводиться сушити, щоб якнайбільше грошей витратити.

— І не кажи! — відповів Ґотанда. — То на чому ми спинилися?

— На тому, що ти викликав повію по телефону.

— Ага, — сказав він і витер губи кінчиком серветки. — Так от одного дня я викликав знайому дівчину. Та її на місці не було. То замість неї прийшло інших двоє. Мовляв, на вибір. Оскільки я шанований клієнт, то мені запропонували такий сервіс… Одна з них була Кікі. Я довго думав, котру з них вибрати, але не зміг, а тому переспав відразу з двома.

— Ого! — вигукнув я.

— Тебе це ображає?

— Та ні, у школі, може, образило б, а тепер…

— У школі й я на таке не зважився б, — усміхаючись, сказав Ґотанда. — В усякому разі, я таки переспав відразу з двома. Дивовижне поєднання! Коротко кажучи, та, друга, — просто ні з ким незрівнянна! Настільки, що аж серце завмирає. Небачена красуня, кожний сантиметр її тіла на вагу золота. Я не брешу. Багато вродливих жінок траплялося мені в житті, та серед них вона найкраща. З доброю вдачею. Наділена розумом. І про життя-буття з нею можна поговорити. А от Кікі зовсім інша. Не така красуня, хоча досить гарна. Не така розкішна, як дівчата з клубу дівчат за викликом. Як би це сказати…

  67